| За як зробити гроші на довбойобах... |
|
|
| 12:07pm 20/05/2012 |
| |
Шановний ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92.1) e_mirзадався риторичним питанням:
А вот люди, которые считают что СССР нужно восстановить - они все-все хотят восстанавливать, или все-таки с разбором? Вот скажем - прописка. Или продуктовые пайки для ответственных работников? И железный занавес? И глушилки...
Это все тоже нужно восстановить?
Ну, що тут сказати.
Якщо виключити тих, хто дійсно з тих чи інших причин не зміг вписатися в нові розклади, то переважна більшість "ностальгуючих" - суто теоретики.
Доречі, якщо підійти до діла з комерційних позицій, то не можна не відзначити - завдяки наполегливості пропагандонів рівень "попиту" вже такий, що можна відкривати новий платний екстремальний атракціон.
"Тхе бусінес план" (бггггггг) такий.
Беремо будь який з жевріючих чи померлих колишньо-промислових містечок. В ньому відновлюємо т.к. "антураж" (сильно напружуватися не знадобиться) та "атмасфєру" (через акторів середньої руки та/або добровольців, схильних до тролінгу).
Все це обноситься колючим дротом, а по периметру запускаються ряджені, але невблагані погранці-карацупи зо справжніми собачками-інгусами - бо кордони повинні бути на "на замкє".
Звісно, ніяких "інтернетів", "ноутів", "планшетів" та "мобіл". Один на квартал таксофон з обрізаною трубкою у обіссаній телефонній будці. В телевізорі - тільки записи сітки тодішнього "1-ва абщєсаюзнава тєлєканала". Ніяких FM-станцій - тільки радіоточка. Але приймачі СВ/ДВ а ля "Spidola" - є. По суботах в районі півночі через них можна послухати записи передач Севи Новгородцева. Через ревіння глушилок, а як же ж.
Полиці нечислених магазинів - як в оригіналі. Кафе рівня "ригалєтто" - не більше 1-2 на оттракціон. Відпуск в одни руки - з 14.00, якщо не в спецодязі. Антуражні та атмосферні товари, продукти, послуги, персонал, сервіс та оточення - в асортименті. Також як в асортименті: партком, профком, комітет комсомолу, збори, суботники, виїзди до підшефних колгоспів та інш.
И от до цього всього закидуємо "ностальгуючого" поциента з легендою: "Маладой спеціаліст прієхал па распрєдєлєнію в маладой город, вырасшій рядом с новим гігантам саветскай індустрії". У поциента - комсомольський білет + значок, 40 соврублів останьої стипендіх та гарантоване койко-місце в 12-місному люксі робітничої общаги.
Завдання "мінімум" - прожити на заплатню "маладова спеціаліста" хоча б два місяці .
Завдання "міддл" - теж саме + за цей час добитися койко-месця в 2-містному люксі общаги "для ІТР".
Завдання "максімум" - теж саме + отримати "открєплєніє" та свалити з атракціону достроково.
Тому з поциентів, хто виконає завдання "максімум" можна урочисто повернути його гроші. "Назад в СРСР" він вже точно не захоче.
:)
Агов! Бізнесмени! Дарю ідею. :)
|
|
| |
|
Read 81 - Post |
| |
| Буває ж таке... |
|
|
| 09:14am 17/05/2012 |
| |
Сміявся. Ні - реготав. Згадалося хрестоматійне "Бачу, синку, що ти не москаль". :)
Бытует мнение, что в мире ничего не знают об Украине и каждый иностранец узнав что ты украинец задает кучу глупых вопросов. Оставим малограмотность выпускников средней школы многих преуспевающих стран, речь не об этом. Речь о том, что мне всегда везет на иностранцев, которые знают Украину. Самые яркие случаи я собираю. Свежий московский пример. Арбат, очень уютный хостел (кстати рекомендую, если будет необходимость переночевать в белокаменной) захожу я в свой номер, где много двухэтажных кроватей, на первом этаже сидит азиат, как потом окажется японец. По-анлийски здороваемся, он меня спрашивает откуда я, я отвечаю, мол Юкрейн, пытаясь предугадать следующие вопросы и рассказать про страну. Но следующий вопрос заставляет мою челюсть удариться о пол. Японец, не будь дурак, задает вопрос на чистейшем галицком диалекте украинского языка: "Перепрошую пане, скажіть будь ласка, як ваше ім'я" и контрольным выстрелом добавляет "Я місяць жив у Львові, нажаль поки що українську знаю не досконало, але сподіваюсь ви мене зрозуміли" То ты азарова не слышал, думаю я препринимая отчаянные попытки вернуть челюсть на положенное место. Дальше мы 10 минут свободно общались на украинском. Итог: на Арбате, в Москве, украинец и японец общались между собой на украинском языке. Такой вот язык межрегионального общения. Как говорится, табачник убей себя об стену :)
З останьою фразою - згоден повністю. Продовження перебування цієї мерзоти у складі Уряду - чітка непряма ознака того, що жодних змін у власних планах правляча кодла не планує. Попри весь зовнішній тиск.
Щож. Тим гірше для кодли. Півтори звивини - навіть коли вони надефективні у межах власної вузької спеціалізації - це лише півтори звивини. Те що власники півтора звивин чомусь впевнилися, що вони непідсудні генії - це помилка природи. І природа її виправить. Як завжди такі помилки виправляє.
У шлак. |
|
| |
|
Read 10 - Post |
| |
| За діктатури... |
|
|
| 12:44pm 11/05/2012 |
| |
Били в Йануковіца - попали в Україну..
Є ризик, що на цьому проект "незалежна пострадянська Україна" можна вважати закритим. Про що вже узгоджено та домовлено було давно.
Дві пляшки віскі в мене так ніхто й не виграв. Бо всі чомусь люблять казки замість визнавати очевидне. |
|
| |
|
Read 19 - Post |
| |
| За кінці епох через призму особистих обставин... |
|
|
| 04:54pm 09/05/2012 |
| |
Рідних мені людей, котрим в цей день я дякував за те, що вони змогли вижити в тій війні - не залишилося.
Всі вони вже пішли, проживши в цілому непогане та не таке вже й коротке життя: тато (1926 року народження) кількох днів не дожив до свого 81-річчя, мама (1930 року народження) прожила кілька місяців, перейшовши цей барьєр.
Після уходу останього з них тема "Дня Перемоги" для мене втратила будь яку особисту актуальність.
Епоха - позаду. Йдемо далі. |
|
| |
|
Read 8 - Post |
| |
| За цікаві несподіванки... |
|
|
| 12:07pm 01/05/2012 |
| |
Ви, блогери, мабуть вже звикли до мізантропічного та цинічного стилю цього навряд чи затишненького щоденичга. Але в житті його власник буває не тільки похмурим цинічним мізантропом, що бачить навкруги тільки погане. Коли навкруги є й щось позитивне та варте уваги - він це теж помічає. Проблема, мабуть, лише в тому, що позитивного вартого уваги навколо нього не так вже й багато. Але то таке.
Так ось.
Вчора ввечері не бешкетую, нікого не чіпаю, майстрячу примус сиджу у друзів на кухні. На вечері. Під кондішеном, ога. Спекотно в нас. Мов в липні
Сиджу ближче за всіх до вікна. За чимось повертаюсь в його бік та раптом бачу за склом ось таке:
( Read more... )
І отеє "це" стрімко наближається майже прямісінько на нас. Ще й так же ж стрімко знижуючись.
Камера, що трапилася під рукою виявилася ветераном, але навіть її невеличкого зумування вистачило, щоби взнати, що цей монгольф'єр належить Київському клубу повітроплавчого спорту "Pilot":
( Read more... )
Між тим монгольф'єр ледь не зачепивши даху пройшов над сусіднім будинком та вийшов з поля нашого зору. Поки ми перебігали до кімнати, що виходила на іншу сторону, він встиг пройти повз будинок де ми перебували. Знову ми побачили його вже над проспектом Бажана:
( Read more... )
Ще раз нагадую, що куля не "повільно плила", як вона мала би пересуватися у стереотипному уявленні. Бачили колись з якими горизонтальною та вертикальною швидкостями сідають парапланеристи? От десь так знижувался й вона.
Чому так - зрозуміло. Пілотові монгольф'єра треба було вцілити на вузенький проміжок від краю проїзджої частини (зі стовпами освітлення, бігбордами, вентиляційними шахтами метрополітену, інш.) до краю озера Вирлиця. Це десь 60-80 метрів. Бо за озером йому довелося б сідати або в промзоні, або на дерева в лісі у Бортничах.
Поганеньке, але яке вже є, відео посадки:
( Read more... )
Як видно, хлопцям "не вистачило" якихось 2 метрів, щоби скупатися у муляці прибережних очеретяних хащей. :)
Незважаючи на дещо жорсткувате приземлення, з пілотом та пасажирами все було гаразд. Повистрибувавши з гондоли, вони відчайдушно намагалися погасити оболонку, в якій ще залишалося чимало горячого повітря. "Стояча" оболонка ще могла під поривом вітра потягнути гондолу в оті очерети. Та й якби вона просто сама осіла на очерети, а не на березі - хлопцям також довелося б як отим героям хрестоматійного анекдоту про добру фею та танкістів "потрахатися по справжньому".
Коротше - хлопці впоралися. На наступних двох світлинах видно, що оболонка таки легла у більш-менш прийнятному напрямі:
( Read more... )
Більше матеріалів, на жаль, немає бо в старій камері сіли батареї живлення. Але там вже й нічого особливого не відбувалося. Хлопці остаточно погасили та почали складати оболонку. Потім до них під'їхав кросовер з причепом - мабуть, наземна група підтримки. Згорнуту оболонку та гондолу завантажили у причеп, сіли в машину та поїхали собі.
Пілотові монгольф'єра - респект! Сам колись трохи балувався повітроплавством - летав на параплані. Навіть встиг прийняти участь у перших та останніх "всєсоюзних сорєвнованіях по парапланєрізму" в П'ятигорську акурат під час дивного серпневого путчу 1991 року. До куль теж придивлявся але тоді вони ще були майже недосяжною мрією. Зараз з цим вже легше - є на чому літати, є де літати, є кому вчити, є гроші на це на все. Часу от тільки немає. Катастрофічно.
Ну то ладно. Вертаємось до т.к. інформаційного приводу.
Мораль. Треба завжди мати добру камеру у радіусі найближчого досяжнення. Бо цікавини:
- завжди поруч;
- завжди раптом.
:)
Зі святом весни, вас, блогери. Кого - з Белтайном, кого - з Днем міжнародної солідарності трудящих, кого - просто з гарним вихідним при чудовій погоді. :)
Будемо жити! :) |
|
| |
|
Read 6 - Post |
| |
| За впевненість в незбіжності дива... |
|
|
| 09:16am 08/04/2012 |
| |
А скажіть-но мені, френди, чи є ще серед вас ті, хто щиро впевнений, що наявну в Україні політичну та економічну ситуацію можна змінити на краще шляхом виборів? Конкретно - тих, що будуть восени?
На чому, власне, може бути базована впевненість, що такий засіб буде ефективним?
Уточнюю. Мене цікавить саме феномен впевненості. Самі вибори мене не цікавлять. |
|
| |
|
Read 80 - Post |
| |
| Розпалювання псот... |
|
|
| 01:18pm 29/03/2012 |
| |
Скажено підтримую. :)
Дурнів, котрі за якимось бісом збираються сюди приїхати, попереджують цілком слушно.
У вівторок був випадковим свідком цілком показової сцени. Входжу до вагону потяга метро. Їдемо. Краєм зору помічаю якусь метушню далі по проходу. Повертаю голову, придивляюсь.
Якийсь "імпортний" хлопець (років двадцяти, європейської зовнішності) намагається явно не рідною, але досить пристойною англійською перепитати у оточуючих де йому треба вийти, щоби дістатися до <далі назва одного відомого вищого учбового закладу>. Оточуючи роблять відморожені обличчя та про всяк випадок відсовуються далі від хлопця - без жодних спроб порозумітися хоча б якось. На обличчі у хлопця - повний розпач, на грані переходу у паніку.
Я вже збирався втрутитися, але дівчина, що сиділа ближче, захлопнула книжку, встала та підійшла до нього. Англійська в неї була не краща, але й такого рівня було достатньо щоби пояснити хлопцеві де саме йому треба виходити. Вийшли вони разом. :)
Цікаво, де "арганізатори наших вєлікіх пабєд" збирються взяти достатню кількість англомовних обслуговуючого персоналу, ментів, чиновників? Та взагалі - просто людей на вулицях, котрі не будуть кидатися бігти коли до них звертаються на іншій мові?
Щось мені підказує, що той хлопець вищенаведену футболку купить залюбки. І буде вдома розповідати про подорож до "білих індіанців" чи "білих негрів". Цілком заслужено останніми, до речі.
Ну і звісно
"Eterum censeo. Imperium et Elite delendum est." |
|
| |
|
Read 47 - Post |
| |
| За похмурості... |
|
|
| 04:41pm 24/03/2012 |
| |
Вимушений констатувати, що запас міцності навіть у сильних людей майже вичерпаний. Вже кілька знайомих мені професіоналів повідомили про початок конкретних кроків до еміграції. Напрямки: США, Канада (через Ізраіль як проміжний пункт), Туреччина та Бразилія. До країн ЄС та до Росії - поки що жодного.
На жаль, серед них є й мої колеги.
Гроші й цікава робота в сильній команді вже не є достатнім стимулом ні для кого. Бо прямо чи опосередковано працювати на цю т.з. "иліту" нормальним людям вже остаточно стає западло. Так і говорять відкритим текстом. І ніякі гроші в купі з моїм авторитетом вже не мають значення. Тотальна несумісність з навколишнім ментальним середовищем. На рівні алергічної реакції.
Такі команди складаються роками. Скласти таку ж саму знову вже не вийде бо ні з кого буде її складати.
Ці профі - перша "доміношна кісточка". Якщо у найближчі півроку політична ситуація в Україні не буде докорінно зміненою - ефекта "доміно" вже не втримати. Виїдуть останні, хто ще щось вміє та може давати реальні результати.
Якщо виїдуть останні з ким можна працювати в моїй сфері - мені теж стане нема чого робити в Україні. Сумно це визнавати, але - факт. Доведеться або теж емігрувати, або "пєрєкваліфіціроваться в управдоми". (с)
В будь якому разі, це означає, що того Гробена котрого ви знаєте - не стане. Можливо буде хтось інакший. Але вже не цей Гробен. І чомусь ота людина особисто мені - не симпатична.
Щож. Десь коло півроку до точки неповернення ще є. Будемо сподіватися, що за цей термін всеж таки щось трапиться. Надії на це мають деяке, доки що дуже хитке, підгрунтя. Але - мають.
Тому - деремось далі.
Ну і звісно
Eterum censeo. Imperium et Elite delendum est. |
|
| |
|
Read 52 - Post |
| |
| За чергову зміну юзверпіга... |
|
|
| 09:18am 19/03/2012 |
| |
У Замовників весінні загострення. Ще й обяжені невпинно наступаючим на них особисто та й на всіх нас з вами взагалі ВОРЄ-2012. Строки палають, попередники послані на йух бо "всьо пропало, шеф! всьо пропало! гіпс снімают, клієнт уєзжаєт!" та т.і. Все як завжди тільки в сто крат обтяжене. Жирні, тупі глисти.
Коротше - знову вимушений змінити юзерпіка на вже знайомого вам сивого дядька. :)
Бо знову мені вести два проекти в паралель. З нереальними строками виконання кожний. Якби призначення цих проектів не стосувалося безпеки нормальних людей - палку зі скабками би отим замовникам до жирнючих срак, а не нашу надпрацю.
Після завершення сміло можу подавати резюме на посаду керівника чи головного інженера проекту пілотуємої місії до Марсу. Про місію - жарт. Про досвід - можливо що й ні. :)
І допоможе нам всім God. |
|
| |
|
Read 6 - Post |
| |
| За прокляття тому, хто винен... |
|
|
| 09:12am 13/03/2012 |
| |
До сказаного в попередньому пості додам лише одне.
Громадяне Ющенко В.А.
Трагедія цієї дівчини та її рідних, трагедії загиблих та скалічених дорогими автівками, трагедії самогубств тих, в кого відібрано все що, було ними створено, трагедії зневірених у можливість будь яких позитивних змін і навіки полишивших Україну - на вашому особистому рахунку.
Те, що можна було зробити швидко та безкровно - шляхом реформування в єдиний вдалий для цього історичний момент, все одно неминуче відбудеться, але шляхом довгим та кривавим.
Ці та майбутні трагедії і кров - ціна ваших боягузства та зрадництва.
Горіти вам за це в Пеклі. Разом з тими, кого ви туди вчасно не відправили. |
|
| |
|
Read 6 - Post |
| |
| За необхідність виховання рефлексів... |
|
|
| 07:47am 13/03/2012 |
| |
Ну що, пупсєги, в вас ще залишилися сумніви щодо необхідності тотального екстермінатусу дегенератів, котрі за історичним непорозумінням вважають себе нашою "елітою"?
Залишилися? Ось вам ще по мармизі..
Ті в кого добре з нервами можуть сходити там по посиланню. Іншим не рекомендую.
Пан задає риторичне питання:
По-моему наша элита - причем именно в ее среднем звене - на уровне мажоров из райадминистраций и сельских прокуроров начинает утрачивать чувство реальности. Они же на расстоянии вытянутой руки от подданых находятся. Убить их всех не представляет никакого труда. Как этого они не понимают?
Що ж. Є надія, що фосфор таки почне діяти в масах. Пізно, але почне.
Яким би риторичним не було задане питання, відповідь на нього є.
З чого, власне, тій "еліті" це розуміти? Вихованих рефлексів ж немає. А вузькоспеціалізованих півтора звивин малувато для абстрактного мислення.
Бо дегенерати. Інших в цій "еліті" не держать і інших давно вже не народжують. Приклад сина одного колишнього "кандидата в президенти", котрого чомусь ще дехто вважає "надією на ефективні реформи", я колись наводив. І "нєсть чісла" подібним іншим прикладам.
Якщо в "елітки" та її вірниї холуїв розуму не вистачає - пора виховувати рефлекси. І в дегенератів, і в батьків дегенератів, і в тих, хто з дегенератів годується. В останніх - особливо.
Що характерно, з коментарів в пана skorkin_k виходить, що поки що єдиними, хто збирається щось по цій справі робити є активісти зовсім не "патріотичного спрямовання". Висновків поки не роблю, подивимося що буде після розголосу цієї трагедії.
Ну і звісно,
Eterum censeo. Imperium et Elite delendum est |
|
| |
|
Read 10 - Post |
| |
| За схожість сюжетів... |
|
|
| 02:11am 11/03/2012 |
| |
Якщо опівночі тебе пробиває на "подивитися драму, можна навіть з приставкою "мело-" - то на дворі дійсно десь вже близько швендяє весна. Незважаючи на відсутність на дворі видимих прямих ознак останньої.
Цього разу жереб випав на "Wicker Park", який у дубляжі чомусь назвали "Одєржимость".
Стрічка 2004 року. До цієї опівночі мені абсолютно невідома - навіть не чув ніколи. А дарма.
Колись я сказав, що з історії подій 2004 року в моєму особистому житті та окремих особистих життях ще кількох людей (що зараз розкидані по всій Земній Кулі і у яких особистим життям вже давно все в цілому непогано) можна було б зробити сценарій добротної драми - якби я мав час та натхнення його написати.
Так ось. Писати його не треба.
Історія головних героїв цього фільму схожа на ту історію, де головними героями були ми. Звісно з поправкою на реалії тогочасної України, звісно з дещо іншими сюжетними перипетіями, звісно з дещо іншими розкладами в відносинах проміж нами, з іншими мотивами й засобами наших дій - але на головну ідею ця різниця в деталях не впливає. Ідея така ж сама: з яких би найщиріших та найсвятіших спонукань ми не йшли проти правди - сценарій єдиного на світі по справжньому талановитого Сценаріста однаково всі лінії ймовірностей виведе туди, де вона стане явною і вдарить нас в сто разів сильніше.
Головна відмінність історій, власне, одна. Те, що актори свою зіграли (досить талановито), а ми свою прожили (з перемінним успіхом). Хтось з неї вийшов, отримавши несподіване щастя - на яке заслуговував. А хтось - отримавши жорстокий, але необхідний урок, щоби почати змінюватися на краще.
Мабуть не тількі лінощі заважають мені покласти нашу історію на папір. Її сценарій давно вже був написаний - отим самим єдиним найкращим в світі Сценарістом. Її прем'єра давно вже позаду. Повторюватися немає смислу.
А кому все ж таки цікаво - подивіться "Wicker Park".
Власне, його має сенс подивитися безвідносно наявності чи відсутності цікавості до кістяків у особистій шафі одного старіючого мізантропа. Бо фільм - добрий сам по собі. Рекомендую. :) |
|
| |
|
Read 6 - Post |
| |
| За "кіно дня відпочинку"... |
|
|
| 11:48pm 08/03/2012 |
| |
(з щоденника спостережень за видом homo sapiens)
Подивився "The Iron Lady/3алізну леді" з Меріл Стріп у головній ролі. Мабуть з приводу сьогоднішнього дня.:)
Стрічка сподобалася. Хоча, звісно, Меріл Стріп - це завжди ознака високої якості.
Досить незвичне розкриття образу Маргарет Тетчер - через призму уривчастих спогадів людини дуже похилого віку, що вже доживає своє життя. І, на мій погляд, режисерові це вдалося.
Ще вдячний за образ її чоловіка (Джим Броудбент) - людини, котра зі зрозумілих обставин все життя вимушена була бути в тіні власної дружини, що мала не самий простий характер, і при цьому продовжувати любити її до самого кінця.
Вразили дві речі.
Сцена на початку фільму де старенька бабуся у хусточці купляє в невеличкій крамничці пінту молока, скрушно хитає головою, почувши скільки воно коштує, з трудом відраховує пєнси з маленького гаманця та потихеньку йде собі по вулиці - типова така пенсіонерка, подібних типажів вистачає навіть в нас. Ти, глядач, звісно, розумієш, що це таки головна героїня бо Меріл Стріп впізнається навіть в такому гримі, але розум підсвідомо шукає якогось підступу.
Далі бабуся-пенсіонерка приходить додому - до невеликого двоповерхового старого будинку. І знову розум підсвідомо шукає якогось підступу.
Чому шукає? Тому, що ця бабуся - колишній прем'єр-міністр одної з наймогутнішніх країн світу, котра має беззаперечні заслуги перед останньою. Так, та сама Маргарет Тетчер.
Єдині ознаки колишньої причетності до вищої влади:
1. Постійний пост охорони в будинку. Охоронцю, доречі, попало на горіхи від секретарки головної героїні за те, що прогавив як вона сама вийшла з дому до крамниці.
2. Круг спілкування. До скромного двоповерхового будиночка (доречі, належавшеоо чоловікові головної героїні задовго до того як вона стала прем'єр-міністром) не соромляться приїздити діючи політики та бізнесмени найвищого рангу. Старенька бабуся-пенсіонерка є бажаним гостем заходів де буває т.к. "весь світ". Інша справа, що до цього вона ставиться з важкою іронією й намагається по змозі уникати.
І ніяких тобі "підлондонських Міжгір'їв" та діточок - "супер успішних бізнесменів". Ніяких "бентлі" та золотих унітазів.
Оце, насправді, й є рівень справжньої влади. Котрій будь які понти просто непотрібні. Бо щоби залишитися в історії треба лише одне - її робити. Все інше - пил котрий існує до першого ліпшого історичного вітерця. Разом з довбнями, котрі отой пил породжують.
Ну і звісно
"Eterum censeo. Imperium et Elite delendum est." |
|
| |
|
Read 22 - Post |
| |
| Імперська чумка атакує або сморід грошей... |
|
|
| 11:34pm 05/03/2012 |
| |
Колись я поважав дует письменників Дяченок. За "Армагеддім", за "Пандема", за "Vita Nostra", за "Пентакль".
Але відсьогодні був вимушений викреслити їх з підмножини "письменники" та зарахувати до підмножини "пєйсатєлі". .
Ось після цього. Там багато всього тому процитую:
С.МЕЛЬКУМОВ: Сценарий, первый вариант делали наши замечательные, теперь уже наши (раньше были украинские) драматурги Марина и Сергей Дяченко. Но когда мы позвали режиссером Сергея Олеговича Снежкина, то, естественно, сценарий был преобразован. Но опять-таки, он стал его доносить на основе романа. Был взят опять за основу роман, и, собственно, Сережа сделал сценарий. Но вы понимаете, почему есть додумки? Объясню. Это литература. Да, большая, да, выдающаяся. Но литература. Ну, не «но», а литература. Есть вещи, которые невозможно снять. Киносценарий предполагает конкретику, да? А в романе есть вещи, ну, например, как описание взаимоотношений Тальберга и Елены. Как это снять? Ну, это невозможно снять. Поэтому мы придумали сцену Тальберга и Шервинского, которая происходит в гетманском дворце. У нас герой Турбин, который, ну, пока (не хочу дальше рассказывать, потому что еще не закончился фильм), но не очень совершает какие-либо действия. Мы, собственно, Сергей и Марина Дяченко они вставили в повесть, которая очень хорошо, как нам кажется, отражает те события, которые происходили. Вот только поэтому. Не из неуважения к тому, что написал Михаил Афанасьевич.
Щож, враховуючи негативні відгуки про цей сєріалЪ з боку людей, в наявності симпатій до нас з вами та нашої країни не помічених, вкотре нагадаю починаючим та маститим аффтарам.
Імперська чумка - смертельна невиліковна інфекційна хвороба. Передається через гроші або статевим шляхом. Вражає центри головного мозку, що відповідають за творчу діяльність. Група найбільшого ризику - люди, зайняті у сфері митецтва та інших творчіх професій. Симптоматика: після інкубаційного періоду хвороба переходить до гострої стадії, ознаками якої є підкресленість прихильності хворого т.з. "імперському діскурсу" з одночасним погіршенням литературної чи іншного образотворчої якості продуктів його творчості. В термінальній стадії хвороби якість творчості стає зовсім непридатною для вживання навіть іншими ІЧ-інфікованими, що знаходяться на більш ранніх стадіях хвороби. Хвороба завжди завершується творчою смертю інфікованого. Приклади інфікованих на різній стадії протікання хвороби (у порядку абетки): ВасильевЪ, ГеворкяновЪ, подружжя ДяченковихЪ, ЛазарчуковЪ, ЛукьяненковЪ, РыбаковЪ. Хвороба продовжує поширюватися.
Що ж. Тепер не буду купувати ще й книжок подружжя ДяченковыхЪ. Не з принципу. А з вищенаведеної причини. Симптоми ІЧ-інфікованості - наявні. Навіщо витрачати гроші на творче лайно. |
|
| |
|
Read 63 - Post |
| |
| За прозріння рожевоокулярників... |
|
|
| 08:08am 03/03/2012 |
| |
Шановний френд stanislav_ab, що мешкає в політичному сенсі теплічній Канаді (доречі, він один з дуже обмеженої підмножини дистантних патріотів, яких я поважаю), задався питанням Злочин проти основ конституційного ладу не є криміналом в Україні?.
Це він про т.к. юридичний висновок щодо "справи Забзалюка", виданий заступником Генерального прокурора України Віктором Занфіровим. Ось про цей:
"Генпрокуратура, вивчивши всі матеріали та здійснивши перевірку, дійшла висновку, що тут складу кримінального злочину немає, є політична корупція. А оцінку політичній корупції дасть виборець".
Коментар щодо цього від пана Станіслава.
Коли чуєш подібні безапеляційну, важковісну заяву від найвищої влади в країні, яка вважається однією з найбільш корумпованих країн в світі, розумієш, що українців попросту кашмарять. Це не безглуздя, це не розгорнутий експертний аналіз,…. Що це? Не кажіть, що так можна загасити скандал довкола скандальних записів Романа Забазлюка.
Мій коментар.
Коли живеш в політичному сенсі тепличній дійсності Канади чи, там, Австралії і дивишся на наш політичний цирк здаля - дійсно можна бути не в спромозі дати чітке визначення тому, що тут відбувається.
Відповідь на питання "Що це?" проста і вона не раз дистантникам надавалася. От тільки зняти звичні рожеві окуляри й прийняти її їм дуже не бажалося - от і винаходили будь які інщі причини. Але прозріння, здається, все ж таки наступає.
Отеє "це" - те, що один вельми популярний (як в негативному так і в позитивному сенсах - залежить від смаків) політичний діяч 20-го століття свого часу назвав "Головокружениієм от успєхов".
Я називаю це грубіше - Охуїння від безкарності.
Вивести пациентів з цього стану можна лише максимально болючою піздюліною - так, щоби кров'ю вмились. Інакше це не лікується.
Ну і звісно,
Eterum senseo. Imperium et Elite delendum est. |
|
| |
|
Read 8 - Post |
| |
| За незворотність гіперінфляції... |
|
|
| 10:10am 27/02/2012 |
| |
Френд& sbks звернув увагу на цікавий наказ міністерства фінансів України. Я за запаркою його якось пропустив.
Ну що ж. Див не буває. Золота мрія деяких експортерів - обвалити гривню нижче рубля - все ближче. Давно вже незворотньо ближче. Навіщо модернизувати виробництва, якщо можна просто обвалити національну валюту? Тим більше, що не обвалювати її вже реально неможливо. А піпл - він схаває. З огородиків прогодується. Він терплячий. |
|
| |
|
Read 20 - Post |
| |
| |
|
|
| 09:33am 27/02/2012 |
| |
Доблістнайа Слушба бизапасТнасті Украйіни прідатвратіла пакушенійє на будующега прізідєнта братскай Расії.
Здавалося б, яке може бути діло Службі безпеки України до опереточного "замаху" на диктатора сусідньої, до того ж ще й ворожої до України, держави? Питання риторичне.
В сполученні з такими ж опереточними "справами" всяких там "васільківськіх" та інших "запоріззьких терористів", а також дивлячись на весь "унилий катаклізм которий нас тут окружаєт", можна сміло констатувати, що служба безпеки в Україні є, але безпеки зовсім не України.
І тому прекраснодушним націоналістикам та іншим, до них прирахованим слід не вдавати з себе суміш "д'артаньянів" з "бандерятами", а вивчати та застосовувати досвід людей, котрі в подібних же умовах спочатку спромоглися забезпечити безпеку тих, хто жив поряд, а потім й безпеку своєї країни - коли та країна в них таки з'явилася. Ключове слово - ХАГАНА. Далі дядько Гугл підкаже.
Таварісц майор, чи хто ви там до біса за званням, в цьому посту є заклик до поглублення ширнармасами знаннь з Новітньої історії світу. Вам, до речі, теж її знати не завадить. ;)
Ну і звісно,
"Eterum senseo. Imperium et Elite delendum est." (c)
|
|
| |
|
Read 9 - Post |
| |
|
|
|
